ХРАМ НАШОÏ ДОЛI. Десятинна церква Хрестителя й ПросвIтителя РусI Володимира Святого: проблеми вIдродження orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15853


Благородство кожноï iстинноï культури визначається тим, що культура є культ предкiв, пошанування могил i пам'яток, зв'язок синiв з батьками… Культура заснована на священному переказi, витоки ïï сакральнi. I чим давнiшня культура, тим вона значнiша i прекраснiша. Ïй дороге увiчнення, неперервнiсть, спадкоємнiсть… Культура, в якiй є релiгiйна глибина, завжди спрямована до воскресiння.
Микола Бердяев
Уже першi киïвськi князi розумiли, що храм це не тiльки дiм Божий, не тiльки пам'ятник ïм самим та ïхнiм часам, але водночас найвища можливiсть прикрасити i прославити свiй стольний град, свою землю i свiй народ… Храм для украïнця це мовби послання з далеких вiкiв… Тiнь вiчностi, свiтле смеркання, яке нiколи не стає нiччю.
Павло Загребельний
Часи великокняжiння Володимира Святославича (980 1015) одна з найяскравiших сторiнок iсторiï й культури Давньоруськоï держави та ïï стольного Киïв-града. Наприкiнцi X ст.
завершувалося об'єднання слов'янських племен, i саме в тi часи 988 року Володимир Святославич запровадив християнство на Русi. Цi доленоснi подiï сприяли утвердженню Киïвськоï Русi як могутнього державного утворення у схiднiй частинi вропейського континенту. Русь стрiмко входила до кола передових краïн Сходу та Заходу. I саме за часiв володарювання великого киïвського князя Володимира Святославича вiдбувалася крута змiна суспiльно-полiтичних, економiчних вiдносин i наступав перiод феодального ладу та перехiд вiд язичництва до християнства. Структура феодальних вiдносин зумовлювала активiзацiю мiжнародних зв'язкiв, розвиток торгiвлi, ремесел, розбудову ранньофеодальних мiст та фортечних укрiплених територiй. Усе це визначало нове суспiльно-полiтичне, економiчне, культурне та архiтектурно- художнє обличчя краïни.
Наприкiнцi X ст. Володимир Святославич завершив будiвництво на Старокиïвськiй горi своєрiдного ранньофеодального мiстоутворення, яке пiзнiше отримало назву мiста Володимира, де були започаткованi традицiï монументального кам'яного зодчества при створеннi ансамблевоï церковно-палацовоï забудови великокнязiвського центру. А композицiйною домiнантою його була велична церква Богородицi Десятинна. Довкола неï розтошовувалися вишуканi княжi двоповерховi палаци та Великий княжий двiр. За Десятинною церквою був Бабин Торжок велика мiська торгова площа, прикрашена вивезеними князем Володимиром iз Корсуня (Херсонеса) двома античними статуями та квадригою з мiдяних коней. Це нагадувало про результати успiшного походу Володимира Святославича на Корсунь у Крим, прийняття ним християнськоï вiри, одруження з вiзантiйською царiвною Анною i повернення переможцем до стольного Киïв-града.
Iсторики зазначають, що колишнiй великокнязiвський церковно-палацовий центр на Старокиïвськiй горi Верхнього Киïв-града Капiтолiй, Руський форум, Киïвський акрополь, Кремль є полiтичним i адмiнiстративно- духовним осередком початкового перiоду становлення християнства та утвердження державностi в Киïвськiй Русi. Вiдомо, що саме цей перiод посiв значне мiсце у всьому подальшому розвитку давньоруського мiстобудування, зодчества, мистецтва та культури в цiлому. Дослiдник стародавнього Києва М. Каргер стверджував, що в X ст. кам'янi монументальнi споруди вiдомi були тiльки в Києвi за часiв князювання Володимира Святославича.
Саме в тi часи в Києвi закладалися основи того розвитку, який на багато вiкiв визначив подальшi долi художньоï культури Давньоï Русi, зазначав вiдомий росiйський мистецтвознавець М. Алпатов. Протягом майже двох з половиною столiть вишуканий ансамбль великокнязiвського церковно-
щ 1
Десятинна церква (X ст.). Реконструкцiя М. Холостенка
палацового центру на Старокиïвськiй горi був гiдною окрасою мiста Володимира та важливим надбанням зодчеськоï культури столицi Киïвськоï Русi. I, безумовно, незаперечною домiнантною цього ансамблю була велична Десятинна церква. У тi часи вона була найвизначнiшим осередком та символом утвердження та поширення християнства на всiй Русi. Своïм урочисто-святковим виглядом церква справляла на сучасникiв, учорашнiх язичникiв, незабутнє враження. Ïï архiтектура являла собою образ-символ нового християнського Свiту, в якому тепер належало жити хрещенiй Києворуськiй державi. Саме з неï як матерi церков руських розпочинався родовiд давньоруського кам'яного монументального храмобудування. Зазначимо, що побудова Десятинноï церкви була здiйснена на благовiрнiй основi на знак ушанування кровi перших християн-мученикiв варягiв Федора та Iоанна жертв язичницьких часiв, якi згодом теж стали святими Руськоï церкви.
У тi далекi часи Десятинна церква користувалася незаперечним авторитетом, оскiльки пiд ïï склепiннями у вiвтарнiй частинi знаходилися християнськi святинi мощi святого священномученика Римськоï церкви Климента та його учня Фiфа, якi були привезенi до Києва Володимиром Святослави- чем, разом з iншими трофеями, пiсля його хрещення в Корсунi (Херсонесi). У подальшому Десятинна церква стала мiсцем поховання великих князiв Киïвськоï Русi. Так, протягом XI ст. тут були здiйсненi поховання: княгинi Ольги (1007), дружини Володимира грецькоï царiвни Анни (1011) та самого Володимира (1015), а також Олега i Ярополка Святославичiв (1044), Iзяслава Ярославича (1078) й онука Iзяслава Ростислава Мстиславича (1093). Над ними перед похованням було здiйснено обряд хрещення. Саме в центральнiй частинi прадавнього храму зберiгалися в мармурових саркофагах поховання княгинi Ольги i хрестителя Русi великого киïвського князя Володимира Святославича, якi на початку XIII ст. були канонiзованi та проголошенi святими.
На жаль, 1240 р., у часи нашестя монголо-татарiв, стольний Киïв- град пережив спустошливий розгром. Нищiвного руйнування зазнало мiсто Володимира. Вiд Десятинноï церкви та князiвського палацового ансамблю залишилися жахливi розвалини, якi поступово руйнувалися, а згодом мiсцеве населення розбирало ïх на господарськi потреби.
Неодноразово Десятинну церкву намагалися вiдродити, зокрема митрополит Петро Могила в XVII ст. та пiзнiше митрополит вгенiй (Болховiтiнов) у серединi XIX ст. А в 1826 1830 рр. О. Анненков побудував за проектом архiтектора В. Стасова нову Десятинну церкву, яка була освячена в 1842 р. Вона займала близько 2/3 площi плану прадавнього храму i, як вiдомо, згодом була розiбрана через те, що не мала художньоï цiнностi (за радянських часiв 1936 р.).
Упродовж понад стовiсiмдесятилiтнiх дослiджень киïвського дитинця зiбрано великi й рiзнобiчнi iсторико-культурнi цiнностi, пов'язанi з археологiчними залишками великокнязiвського цер- ковно-палацового ансамблю та його домiнантою церквою пресвятоï Богородицi Десятинною. На сьогоднi взятi на Державний облiк як визначнi пам'ятки археологiï: культурний шар града Кия (VVIII стст., вул. Володимирська, 2); культурний шар мiста Володимира (IX перша половина XIII стст.) iз залишками фундаментiв язичницького капища, фундаментами князiвських палацiв, в'ïзних веж та в цiлому територiя дитинця стародавнього Києва VIII X стст. iз фундаментом Десятинноï церкви X ст. як пам'ятки нацiонального значення; а також фундаменти ротонди та iншi археологiчнi пам'ятки Верхнього мiста стародавнього Києва. Археологiчнi пам'ятки та природно-ландшафтне довкiлля дитинця є складовими частинами Державного заповiдника Стародавнiй Киïв i мають високу цiннiсть як пам'ятки нацiональноï культурноï та природноï спадщини.
Стан збереженостi успадкованого iсторико-культурного середовища та природно- ландшафтного довкiлля самих пам яток ахрхiтектури археологiï стародавього Києва та особ- ливо колишнього церковно-палацового центру мiста Володимира викликає тривогу та занепокоєння. Там ще в кiнцi XIX ст. на фундаментах колишнiх князiвських палацiв (Володимира та Ярополка), нинi пам'ятках археологiï, були побудованi житловi будинкi (вул. Володимирська, 8 та Десятинний провулок, 5). Значноï шкоди було завдано фундаментним залишкам князiвського Пiвнiчного палацу Святослава ще при прокладеннi проïжджоï частинi по вулицi Володимирськiй та ïï сполученi з Андрiєвським узвозом, який також є важливою археологiчною пам'яткою.
Водночас, в останнi роки спостерiгається активна урбанiзацiя довкiлля заповiдноï територiï мiста Володимира. Так, на залишках фундаментiв великокнязiвського Захiдного (Володимирово- го) палацу пам'ятцi археологiï нинi запроектовано будiвництво нового житлового будинку по Десятинному провулку 3 5 (проект уже розроблено й затверджено). Були намiри побудувати багатоповерховий житловий будинок- комплекс на Пейзажнiй алеï в зонi примикання ïï до Десятинного провулку. ЮНЕСКО в Рекомендацiях про збереження культурних цiнностей, яким загрожує небезпека внаслiдок проведення громадських чи приватних робiт (1968) у статтi 24/6 стверджує: Збереження пам'яток мусить бути безумовною вимогою, що виставляється до будь-якого добре розробленого плану… будiвництва, i це особливо стосується iсторичних мiст та його районiв. Аналогiчнi правила повиннi прийматися для всього району й середовища, що оточують зареєстровану пам'ятку чи мiсцевiсть, з метою збереження ïхнiх iсторичних зв'язкiв та природного довкiлля.
У зв'язку з цим необхiдно прийняти термiновi заходи з надiйного збереження та належноï державноï охорони цього унiкального iсторико- культурного середовища та природного довкiлля, у тому числi це стосується ще незабудованоï центральноï частини мiста Володимира, враховуючи його визначне наукове, iсторичне та культурно- духовне значення в поступальному iсторичному розвитку Русi-Украïни.
Карта Києва XXI ст.ст., на якiй позначено його найважливiшi землi й культурнi пам'ятки. Складено П. Толочком
Вiдзначимо, що в цiлому iсторико-культурна спадщина Верхнього мiста стародавнього Києва, його славетнi ансамблi Софiï Киïвськоï, Михайлiвського Золотоверхого собору та Андрiïвськоï церкви, маючи високий пам'яткоохоронний цiннiсний статус, вiдiграють акцентно-домiнуючу роль у панорамному
розкриттi iсторичноï забудови стародавнього Києва з боку Днiпра й Лiвобережжя, у цiлiсному просторово-вiзуальному сприйняттi силуету стародавнього Києва: Подiл, Верхнє мiсто, Печерськ з Києво-Печерською лаврою, Видубичi. А з Пейзажноï алеï мiста Володимира вiдкриваються незабутнi багатоплановi краєвиди лiтописних гiр Замковоï, Щекавицi, Дитинки та урочища Гончарi- Кожум'яки, Андрiïвського узвозу з Андрiïвською церквою та маревом дальнiх планiв сучасноï забудови Оболонi, мальовничий вид Заднiпров'я та обрiï Вишгородських пагорбiв. У той же час вiдзначимо, що нинiшнiй стан зелених насаджень на схилах Старокиïвськоï гори не допомагає панорамно й цiлiсно все це споглядати.
Уперше проблему збереження успадкованого унiкального iсторико- культурного середовища та природно-ландшафтного оточення Старокиïвськоï гори i проблему музеєфiкацiï археологiчних пам'яток дитинця стародавнього Києва планувалося вирiшити ще в 1967 1968 рр. Тодi був розроблений проект створення на прадавнiх землях столицi Киïвськоï Русi iсторико- археологiчного та архiтектурного комплексу парку-музею Стародавнiй Киïв. Автором проекту став творчий колектив пiд керiвництвом архiтектора А. Мiлецького, а наукову консультацiю надавав П. Толочко та iншi фахiвцi Iнституту археологiï АН УРСР. Проект охоплював iсторико- археологiчний ландшафт мiста Володимира та мiста Ярослава, а пiзнiше й Подолу. Тож доцiльно повернутися до цiєï проблеми для бiльш поглибленого розгляду такого питання: як забезпечити належне збереження визначного мiсця нашоï iсторiï та культури успадкованого унiкального iсторико-культурного середовища та природно-ландшафтного довкiлля; i як подбати про збереження пам'ятки археологiï колишнього церковно-палацового ансамблю мiста Володимира та його домiнанти першого монументального кам'яного храму Киïвськоï Русi церкви Богородицi Десятинноï.
Iнститут археологiï НАН Украïни за участю сектора архiтектурноï археологiï Державного Ермiтажу (СПб) Роси в 2005 2010 рр. провели новiтнi поглибленi археологiчнi дослiдження автентичних залишкiв Десятинноï церкви. Уже опублiкованi попереднi результати основних робiт, що дає можливiсть пiдiйти до здiйснення надiйноï консервацiï та належноï музеєфiкацiï залишкiв фундаментiв Десятинноï як пам'ятки нацiонального значення. При цьому постає й бiльш складна проблема: як зберегти й найкраще реанiмувати iсторико-куль- турне середовище киïвського дитинця в цiлому та визначити доцiльнi пiдходи до можливого проведення помiрних реабiлiтацiйних робiт у цiй унiкальнiй заповiднiй територiï. Адже це потрiбно для бiльшого представлення музейних експонатiв визначних археологiчних пам'яток численним екскурсантам вiтчизняним та закордонним туристам. При цьому необхiдно також вирiшити: як бути з пiзнiшими агресивними забудовчи- ми включеннями в цiй унiкальнiй заповiднiй зонi сучасного Києва? Це, в першу чергу, хаотична забудова в зонi, що примикає до Десятинного провулку та Пейзажноï алеï. I назрiла гостра необхiднiсть обґрунтування значимостi iсторичноï, науковоï, архiтектурно-археологiчноï та культурно- мистецькоï спадщини киïвського дитинця та залишкiв колишнього великокнязiвського церковно-палацового ансамблю мiста Володимира стародавнього Києва. Потрiбно розробити комплекснi рекомендацiï щодо надiйного збереження й музеєфiкацiï, щодо виконання пам'яткоохоронних заходiв, щодо упорядкування загалом цiєï заповiдноï територiï. Адже це одне з найвизначнiших пам'ятних мiсць нашоï прадавньоï iсторiï та культури, першоосереддя нового християнського цивiлiзацiйного поступу Русi- Украïни, становлення та утвердження державностi в початковий перiод ïï розвитку. I вже сьогоднi це визначне мiсце як своєрiдний лiтопис сивоï давнини стародавнього Києва має гiдно вiдродитися там можливо створити сучасний привабливий меморiальний музейно-екскурсiйний комплекс європейського Рiвня. Такi заходи могли б сприяти охоронi й належному збереженню та бiльш активному введенню в культурно-екскурсiйний i туристичний обiг цього найважливiшого мiсця сучасноï Украïни. I цi питання ми бiльш детально розглянемо в наведених концептуальних положеннях-пропозицiях, що мiстять альтернативнi пiдходи до вирiшення цiєï проблеми.
Iдеться про Концепцiю мiстобудiвноï, архiтектурноï та мистецькоï ревалоризацiï (тобто комплексу певних дiй, що ставлять за мету повернути об'єкту спадщини його цiннiсть) пам'ятки археологiï нацiонального значення Дитинець стародавнього Києва VIII X стст. iз консервацiєю та сучасною музеєфiкацiєю автентичних залишкiв церкви Богородицi Десятинноï, створенням архiтектурного ансамблю з можливiстю екскурсiйного вiдвiдування, вiдправлення релiгiйних потреб громадян та проведення протокольних заходiв.
За результатами нових археологiчних дослiджень були здiйсненi консервацiйнi заходи з надiйного збереження пам'яток. Тож необхiдно визначитися з вiдповiдними пiдходами сучасноï музеєфiкацiï та екскурсiйного показу археологiчних залишкiв прадавньоï Десятинноï церкви в контекстi археологiчних залишкiв колишнього великокнязiвського церковно-палацового ансамблю мiста Володимира.
Новiтнi археологiчнi розкопи показують, що на сьогоднi автентичнi залишки фундаментiв Десятинноï церкви збереглися лише частково у пiвденно-захiдному кутi церкви. При сучасних розкопках були уточненi планувальнi розмiри автентичних залишкiв фундаментiв та ïхнiх слiдiв по Десятиннiй церквi з урахуванням дослiджень попередникiв. Але такi ж роботи необхiдно провести також по залишках фундаментiв та ïхнiх слiдiв i у великокнязiвських палацах та в цiлому здiйснити розширенi археологiчнi дослiдження культурного шару цього визначного творiння нашоï iсторiï, а також розглянути питання створення там сучасного привабливого музейно-екскурсiйного комплексу.
Для iсторiï та культури Украïни церква Богородицi Десятинна та територiя дитинця стародавнього Києва має виняткове iсторико- меморiальне, наукове, культурологiчне та символiчне значення як першоосереддя християнського поступу та утвердження державностi в Киïвськiй Русi. Тому визначимося з доцiльним пiдходом до музеєфiкацiï автентичних залишкiв славетноï церкви Пресвятоï Богородицi як прадавньоï духовноï святинi Храму Божого та необхiднiстю гiдного увiчнення iсторичноï пам'ятi про цей унiкальний лiтописний храм Киïвськоï Русi.
У зв'язку з цим головною метою концепцiï є вирiшення триєдиного завдання надiйного збереження визначноï державноï культурноï спадщини, а саме:
Належне збереження, консервацiя та помiркована рева- лоризацiя iсторико-культурного середовища як певноï композицiйноï цiлiсностi з визначними археологiчними пам'ятками Киïвськоï Русi залишками автентичних фундаментiв церкви Богородицi Десятинноï в контекстi збереження решток колишнього церковно-палацового ансамблю киïвського дитинця з унiкальним природно-ландшафтним довкiллям Старокиïвськоï гори в цiлому;Виконання сучасноï музеєфiкацiï та забезпечення вiдповiдних умов для екскурсiйного показу автентичних залишкiв Десятинноï церкви та всiх нерухомих пам'яток археологiï на територiï киïвського дитинця з органiзацiєю доцiльного функцiонального зонування, благоустрою та озеленення цiєï заповiдноï територiï та створення зручних маршрутiв для екскурсантiв, установлення зупинок туристичних транспортних засобiв;Гiдне вiдзначення доленосних подiй нашоï iсторiï та культури за понад 1020-лiтнiй перiод прийняття християнства в Киïвськiй Русi, насамперед побудови першого кам'яного монументального храму величноï церкви Богородицi Десятинноï та вшанування iсторичноï пам'ятi, пов'язаноï зi знаходженням там у давнину мощей перших святих Києворуськоï церкви, поховань визначних князiв Киïвськоï Русi, а також загиблих останнiх захис-
 
Пропонується музеєфiкувати автентичнi залишки прадавньоï Десятинноï церкви (в пiдземнiй частинi), а на поверхнi побудувати невеликий меморiальний храм никiв стольного Киïв-гра- да в 1240 р. Iдеться i про створення належних умов для проведення релiгiйних вiдправ громадян. А в будинку Нацiонального музею iсторiï Украïни доцiльно значно розширити експозицiю, пов'язану з особливостями прийняття християнства на Русi та створити там вiдповiднi умови для проведення рiзних протокольних заходiв.
Усе це було б достойним пошануванням нащадками визначних подiй нашоï iсторiï незга- симоï духовноï та культурноï спадщини Русi-Украïни. Вони сприяли б ïï популяризацiï та бiльш ефективному культурно- туристичному використанню цього достопам'ятного мiсця нашоï iсторiï, духовностi й культури й засвiдчували б його справжнє високе наукове, духовно-культурне значення. Це, можливо, дещо б компенсувало трагiчнi втрати нацiональноï iс-
торико-культурноï спадщини.
ґрунтовнi новiтнi дослiдження, здiйсненi в 20052010 рр. пiд керiвництвом члена-кореспон- дента НАН Украïни, доктора iсторичних наук, професора Г. Iвакiна та кандидата iсторичних наук, доцента О. Iоаннi- сяна, показали, що Десятинна церква лише мала бути хрестовокупольним храмом, але в процесi будiвництва задум змiнили на хрестоподiбну купольну базилiку або купольну базилiку з тран- септом. I дослiдники стверджують, що саме такi риси структурноï побудови храмiв близькi до середньовiзантiйськоï архiтектури XXI ст. (у першу чергу прикладом може бути церква в Скрипi в Бестiï).
Тож, знаючи вiзантiйськi канонiчнi традицiï християнського хра- мобудування та регiональнi впливи, можна Уявити собi вiрогiдний
 
 
Музеєфiкацiя автентичних залишкiв Десятинноï церкви (в пiдземнiй частинi), а на поверхнi землi можлива побудова повноцiнного символiчного образу прадавньоï Десятинноï церкви
загальний вигляд першого монументального кам'яного храму Русi. Але, на жаль, тiльки в загальному виглядi й тiльки ймовiрний образ, оскiльки для реального уявлення та можливого вiдтворення достовiрного образу храму вiдсутнi достатнi iсторичнi документальнi та археологiчнi джерела. I тут згадаймо видатного росiйського мистецтвознавця Д. Айналова, який ще на початку XX ст. пiсля завершення археологiчних розкопок Десятинноï церкви констатував, що …первый, наиболее достоверный и знаменитый храм Киева, Десятинный храм все же до настоящего времени является скорее красивой легендой нашей художественной древности, чем историческим звеном в цепи других звеньев киевского искусства. Раскопки археологической комиссии на месте развалин этой церкви, правда, пролили некоторый свет на архитектуру храма и его украшения, но все же пока лишь письменные свидетельства в связи с данными раскопок могут привести к более ясному представлению об этом храме. Проведенi новiтнi (20052010 рр.) ґрунтовнi iсторико-археоло- гiчнi дослiдження показали, що … вже нiякi дослiдження не нададуть iнформацiï про те, який вигляд мала церква. Ïï первiсний вигляд назавжди залишиться невiдомим це вiдзначає науковий керiвник сучасних археологiчних дослiджень професор Г. Iвакiн. Тож повноцiнно вiдбудувати реставрацiйно- вiдновлювальними методами достовiрний образ прадавньоï Десятинноï церкви неможливо через вiдсутнiсть достатнiх iсторичних першоджерел, та й сучасна культуроохоронна методологiя це заперечує. I необхiдно врахувати, що вiдтодi значно змiнилася забудова навколишнього мiського середовища довкола залишкiв прадавнього храму. I тому можливо лише вiртуально створити ïï вiрогiдний (гiпотетичний) образ, виконуючи численнi комп'ютернi версiï рекомпозицiй ïï вiрогiдного первiсного вигляду. А намагання вiдбудови в натурi ймовiрного, тобто гiпотетичного, образу, лiтописного храму були б фальсифiкацiєю пам'ятки як документа iсторiï та твору мистецтва, пiдробкою колишньоï церковноï святинi, можливо, неточною копiєю а в кращому випадку символiчним образом зруйнованого прадавнього храму. Адже ця визначна пам'ятка в трагiчнi часи нашоï далекоï минувшини була вщент зруйнована й загинула назавжди. Згiдно iз сучасними пам'яткоохоронними принципами, неможливо достеменно вiдбудувати прадавнiй храм як документ iсторiï, який би засвiдчував свою епоху та одночасно був автентичним твором сакральноï архiтектури i мистецтва саме початкового перiоду становлення кам'яного монументального християнського храмобудування в Киïвськiй Русi1.
У той же час вiдзначимо, що територiя колишнього церковно-палацового ансамблю великокнязiвського центру з Десятинною церквою та залишками фундаментiв як визначна пам'ятка археологiï з часiв зруйнування в 1240 р. ордами Батия й досi перебуває в занедбаному станi. Це визначне мiсце нашоï iсторiï та культури дотепер не має належного архiтектурно-художнього завершення з естетично привабливим облаштуванням для туристично-екскурсiйного показу всiх видатних пам'яток архiтектурноï археологiï колишнього великокнязiвського церковно- князiвського ансамблю. Мова йде i про органiзацiю належних музейно- екскурсiйних можливостей для сприятливого вiзуально-просторового огляду унiкального природно-ландшафтного довкiлля та вiдчуття сакральностi цiєï овiяноï в легендах частини стародавнього Києва. Тому тут доцiльно було б створити належнi музейно- експозицiйнi умови для ознайомлення як з окремими археологiчними пам'ятками (попередньо виконавши ïхню наукову атрибуцiю), так i для цiлiсного вiзуально-просторового сприйняття всього iсторико- культурного середовища та природного довкiлля киïвського дитинця як вiдлуння сивоï давнини. Це дасть змогу вiдчути Дух Мiсця та загадкову атмосферу колишнього вишуканого великокнязiвського церковно-палацового ансамблю з його окрасою церквою Пресвятоï Богородицi Десятинною.
На необхiдностi належного збереження, музеєфiкацiï та гiдноï охорони цiєï визначноï пам'ятки Русi- Украïни наполягає сама Iсторiя та вiковiчна пам'ять багатьох поколiнь нашого понад 1020-лiтнього християнського поступу. Сучасними мiжнародними та нацiональними культуроохоронно-нормативними документами визначенi умови й вимоги щодо схоронностi та вiдповiдного музейного показу археологiчних пам'яток у звичному для них iсторико-культурному та природному оточеннi. I цих вимог необхiдно дотримувати, пiдготувавши рiзнi альтернативнi пiдходи, якi надали б можливiсть визначити найбiльш доцiльний варiант вирiшення проблеми. Вiдомо, що як окремi колишнi визначнi архiтектурнi витвори, так i ïхнi ансамблi, як правило, пов'язанi з iсторичними подiями та вiковiчною пам'яттю про минулi часи, а також про життя видатних постатей в рiзнi епохи розвитку краïни. Церква Богородицi Десятинна була саме першим визначним кам'яним храмом сакральним осередком та окрасою вишуканого комплексу монументальних споруд великокнязiвського палацового ансамблю середньовiчного мiстоутворення города Володимира . I саме своєю появою вона уособлювала доленоснi подiï нашоï iсторiï перехiд вiд язичництва до християнства та за- початкування нового цивiлiзацiйного розвитку Киïвськоï Русi. Тож неможливо переоцiнити значення лiтописноï Десятинноï церкви як визначного сакрального явища в iсторiï та культурi Русi- Украïни i як першого монументального церковного осередку символу прийняття християнства та утвердження державностi Киïвськоï Русi. А знаменнi подiï в життi краïни та iсторичнi пам'ятки, якi ïх уособлюють, що були знищенi внаслiдок воєн або природних лих, заведено увiчнювати встановленням пам'ятних знакiв, пам'ятникiв, а в окремих випадках i створенням вiдповiдних меморiалiв-музеïв або цiлих комплексiв на мiсцi тих далеких подiй. Це розкриває ïхнє значення в iсторiï та культурi краïни та оповiдали б про особливостi життя суспiльства й дiяльностi його видатних провiдникiв. Тому цi питання необхiдно розглядати розширено та цiлiсно, як духовно- культурологiчну проблему загальнодержавного рiвня. I пiсля виконання ретельних археологiчних та iсторико-архiтектурних дослiджень, проведення необхiдних консервацiйних робiт доцiльно комплексно вирiшити питання надiйного збереження та сучасноï музеєфiкацiï автентичних археологiчних залишкiв Десятинноï церкви та колишнiх палацiв, паралельно розв'язуючи багатоаспектнi культуро-охороннi проблеми увiчнення доленосних подiй нашоï iсторiï, культури та нашоï вiковiчноï духовностi. Також необхiдне належне вшанування пам'ятi перших святих Києворуськоï церкви та великокнязiвських поховань, якi в давнину знаходилися в Десятиннiй церквi. Адже цей Божий храм був побудований на благовiрнiй основi на кровi перших християн-мученикiв, жертв язичницьких часiв, якi згодом теж стали святими Києворуськоï церкви. Тут же поруч, бiля залишкiв Десятинноï церкви, є й поховання останнiх захисникiв Києва, якi загинули у трагiчнi часи 1240 р. i теж потребують належних релiгiйних вiдправ.
Тому ця складна культурологiчна проблема має як духовно-релiгiйнi аспекти, над якими треба працювати спiльно з нашим духовенством i релiгiєзнавцями, так i меморiально-куль- туроохороннi. Це священна справа нащадкiв унiкальноï iсторико-культурноï спадщини стольного града Києва. I в цьому сенсi постають питання екологiï нашоï прадавньоï культури та гiдного вшанування священноï пам'ятi про визначнi культурнi звитяги наших далеких пращурiв. I це визначне творiння Киïвськоï Русi могло б стати дiйсно знаковим меморiально-сакральним мiсцем культурноï пам'ятi сучасноï Украïни. I пам'ятаймо, що благородство кожноï iстинноï культури визначається тим, що культура є культ предкiв, пошанування могил i пам'яток, зв'язок синiв iз батьками… Культура завжди пишається давнiстю свого походження, нерозривним зв язком iз великим минулим. ïй дороге увiчнення, неперервнiсть, спадкоємнiсть…. Це сказав ще на початку XX ст. наш визначний земляк, росiйський фiлософ М. Бердяєв. I нам необхiдно вiдродити притаманний украïнцям iще iз сивоï давнини культ вшанування предкiв. У нас не має бути занедбаних та забутих могил, особливо наших великих пращурiв, звертає увагу визначний украïнський вчений-археолог та пам'ят- коохоронець П. Тол очко. У плинi часу жорна iсторiï стирають iз пам'ятi та з обличчя землi поховання видатних предкiв давнiх часiв. Але ж очевидно, що як любов до батькiвських могил та поховань видатних вiтчизняних пращурiв, так i любов до Бога неможлива без культу та вiдповiдних церковних обрядiв.
Тож меморiально-культуроохороннi аспекти цiєï проблеми пропонуємо вирiшити так:
у нижнiй пiдземнiй частинi на рiвнi залягання залишкiв фундаментiв Десятинноï церкви необхiдно виконати надiйну консервацiю автентичних решток храму i вирiшити питання ïхнього сучасного музейного експонування, тобто створити пiдземний музей автентичних святощiв церковноï археологiï. При цьому необхiдно буде там же створити вiдповiдний клiматоцентр задля пiдтримання необхiдних температурно- вологiсних умов для надiйного збереження та музейного показу експонатiв. Екскурсанти змогли б вiдвiдувати пiдземний музей з автентичними залишками Десятинноï церкви, проходячи через вхiд iз боку вул. Володимир- ськоï там, де нинi розмiщенi сходи на територiю киïвського дитинця та до Нацiонального музею iсторiï Украïни. У пiдземнiй частинi доцiльно було б облаштувати крипту (пiдземну церкву) з присвятою першим християнським мученикам Федоровi та Iоанну, якi постраждали вiд язичникiв iще до хрещення Русi. Мощi мученика Iоанна нинi попивають у Ближнiх печерах Києво-Печерськоï лаври. Тому ïх доцiльно було б перепоховати в криптi Десятинноï церкви, де, за даними археологiчних дослiджень, у давнину знаходилося житло мученикiв;
у верхнiй частинi на позначцi поверхнi землi виконати трасування абрисiв збережених ще фундаментiв та слiдiв прадавнього храму та гридницi, i тiльки над розмiрностями фундаментних слiдiв центральноï сакральноï частини прадавнього храму вiками намоленого мiсця побудувати невеликий меморiальний храм як архетип Десятинноï церкви2, який генетично пов'язаний з вiзантiйською спадщиною та який би забезпечував неперервнiсть канонiчних традицiй києворуського християнського храмобудування. Таким чином ми увiчнимо знаменнi подiï нашоï iсторiï понад 1020-лiтнiй перiод вiд дня прийняття християнства та побудову першого кам'яного монументального храму церкви Богородицi Десятинноï. I саме в ньому могли б здiйснюватися пошанування пам'ятi перших святих Києворуськоï церкви, а також рiзночасових поховань наших визначних князiв та останнiх захисникiв Києва 1240 р. i могли б проводитися рiзнi священнодiйства, пов'язанi з цим святим мiсцем нашоï iсторiï, культури та духовностi.
При цьому пропонується розглянути можливi альтернативнi варiанти з пошуку найбiльш доцiльного вирiшення цiєï складноï духовно- культурологiчноï проблеми, якi детально представленi на комп'ютерних вiзуалiзацiях. Водночас, згадаймо, як досконало були виконанi ще в 60-х роках минулого столiття в Росiï реставрацiйно- вiдновлювальнi роботи в церквi Покрови на Нерлi поблизу Володимира-на- Клязьмi пам'ятцi архiтектури 1165 р. пiд керiвництвом визначного iсторика М. Воронiна (Росiя). Там спочатку були проведенi ретельнi археологiчнi дослiдження територiï навколо забудови та самого храму. Було виявлено цiлий ряд даних про його первiсний вигляд, знайденi фундаменти гульбища-галереï, якi оточували храм iз трьох бокiв на рiвнi його верхнього ярусу. Були виявленi також фундаментнi слiди сходiв на хори та галереï, отриманi вiдомостi про iснування в минулому також i дзвiницi. На основi всiх цих археологiчних фактiв було виконано декiлька варiантiв графiчноï реконструкцiï вiрогiдного первiсного вигляду храму. Але у зв'язку з неможливiстю визначити достовiрну iсторичну iнформацiю про його загальний первiсний вигляд, для натурного виконання, було прийнято таке рiшення: реставрацiйно- вiдновлювальнi роботи здiйснити тiльки на найбiльш збереженому основному об'ємi храму без вiдбудови гульбища-галерей та дзвiницi. Фахiвцi вiдзначають доцiльнiсть ухвалення саме такого вирiшення. I, таким чином, храм зберiг своï споконвiчнi форми й нинi вражає гармонiйнiстю пропорцiй та вишуканiстю форм.
У свiтi є чимало прикладiв, коли iсторичнi пам'ятки пiсля руйнувань вiдбудовували знову. Тим часом мiжнародна й вiтчизняна пам'яткоохоронна теорiя i практика не заперечують (як виняток, звiсно, й тiльки в окремих випадках) iсторичноï реконструкцiï (вiдновлення) особливо значущих для нацiональноï iсторiï архiтектурних витворiв далекого минулого як символiв певних iсторичних епох. Проблема вiдтворення найбiльш цiнних пам'яток iсторико- архiтектурноï спадщини є складною i неоднозначною. Потрiбно враховувати як нацiональнi, так i мiжнароднi культуроохоронно-правовi документи в цiй галузi. Так, згiдно з постулатами сучасноï пам'яткоохоронноï методологiï, вiдтворення майже повнiстю втрачених пам'яток минулого не може розглядатися як реставрацiйна справа, а самi вiдбудованi об'єкти не можуть бути пам'ятками, а лише певними символами iсторичних (автентичних) пам'яток або пам'ятниками на ïхню честь. Вiдбудову втрачених (зруйнованих) пам'яток та створення так званих новобудов або муляжiв завбiльшки з утрачену пам'ятку iсторiï та архiтектури вважають неприпустимою i розглядають таку вiдбудову тiльки як виняток. Цi методологiчнi настанови закрiплено 1964 року у вiдомiй Венецiанськiй хартiï, розвинуто в Дрезденськiй декларацiï (1982) й розширено в Ризькiй хартiï (2000). Дрезденська декларацiя i Ризька хартiя обумовлюють винятковiсть iсторичноï реконструкцiï (вiдтворення) пам'яток минулого фактом руйнацiï пам'ятки великого суспiльного значення через воєннi дiï та наявнiстю автентичноï iсторичноï документацiï. Аналогiчнi критерiï вмотивованостi вiдтворення втрачених пам'яток iсторiï та культури сформульовано й у пам'яткоохоронних документах та культуроохоронному законодавствi Украïни (Про охорону культурноï спадщини, 2000 р.; Про охорону археологiчноï спадщини, 2004 р.).
Згiдно з Основними засадами вiдтворення втрачених пам'яток (додаток до Програми вiдтворення видатних пам'яток iсторiï та культури Украïни, 1999 р.), видатною пам'ят-
Софiйський собор. Навколо нього оберталася вся iсторiя Русi
кою iсторiï та культури нацiонального значення є об'єкт, що вiдповiдає принаймнi одному з критерiïв:
здiйснював значний вплив на розвиток культури, архiтектури, мiстобудування, мистецтва тривалий iсторичний перiод;
був безпосередньо пов'язаний з iсторичними подiями, розвитком iдей, видатними особами, якi впливали на перебiг нацiональноï iсторiï, розвиток культури й мистецтва;
репрезентує шедевр творчого генiя, став етапним у творчостi видатних архiтекторiв чи iнших митцiв;
був унiкальним витвором зниклоï культури чи мистецького стилю.
Основними засадами… визначено критерiï вiдтворення видатних пам'яток iсторiï та культури:
знищення пам'ятки в результатi акту вандалiзму, воєнних дiй, стихiйного лиха, пожежi або через iншi причини руйнiвного характеру;
потреба повернути iсторичному ансамблевi (комплексу) його цiлiснiсть;
забезпеченiсть пам'ятки архiвною фiксацiйною документацiєю, потрiбною для вiдтворення (описи, обмiри, проектнi та виконавськi креслення, гравюри, малюнки, фото, макети).
Зважений вiдхiд вiд цих фундаментальних настанов можливий лише як виняток з огляду на безпрецедентнi факти вандалiзму, учиненого щодо визначних пам'яток iсторико-ар- хiтектурноï спадщини. В Основних засадах… зазначено, що об'єкт може вiдбудовуватися, як правило, на його iсторичному мiсцi, зафiксованому обмiрами або збереженими натурними залишками. Вiдтворення об'єкта на iншому мiсцi, через пiзнiшу забудову його iсторичноï територiï, допускається лише у виняткових випадках. Так, ще в Методичних рекомендацiях щодо вiдтворення втрачених пам'яток: iсторичний та правовий аспекти (1994) є застереження: вiдтворення втрачених iсторичних пам'яток не може мати унiверсальних (догматичних) засад, тож треба розглядати питання всебiчно, зважаючи на:
- iсторико-меморiальне значення пам'ятки;
- мiстобудiвну доцiльнiсть та композицiйну узгодженiсть iз довкiллям;
- документальнiсть.
У щойно опублiкованих Методичних рекомендацiях щодо музеєфiкацiï пам'яток археологiчноï спадщини (2010) визначено загальнi принципи музеєфiкацiï пам'яток археологiчноï спадщини як сукупнiсть науково обґрунтованих заходiв щодо надання об'єктам культурноï спадщини експозицiйного стану. Зокрема, наголошено, що експозицiйна реконструкцiя in situ (у мiсцi розташування) пам'ятки не допускається, а будiвлi- реконструкцiï, навiть такi, що мають бездоганне наукове обґрунтування, будуються окремо за межами територiй археологiчних пам'яток. У загальних засадах цих Методичних рекомендацiй… сказано, що ïх розроблено вiдповiдно до законiв Украïни Про охорону культурноï спадщини, Про охорону археологiчноï спадщини i згiдно з вропейською конвенцiєю про охорону археологiчноï спадщини (ратифiкованою Законом Украïни вiд 10.12.2003 369-10). Але в рекомендацiях не враховано церковноï традицiï розмiщувати й будувати православнi храми на благодатнiй основi сакрального мiсця, згiдно з канонами християнського храмобудування. Адже визначнi пам'ятки архiтектурноï археологiï колишнi автентичнi залишки фундаментiв Успенського собору Києво-Печерськоï лаври, Михайлiвського Золотоверхого собору, церкви Богородицi Пирогощi та iнших церковних святинь нинi вiдбудовано на споконвiчних мiсцях (проте, згiдно iз цитованими Методичними рекомендацiями…, пам'ятки мали б вiдтворювати деiнде). Розмiщення цих унiкальних об'єктiв Церковноï архiтектури визначено сакральнiстю ïхнього споконвiчного розташування, осяяного благодатною енергетикою
святого мiсця. Заразом мiсце й час спорудження пам'яток пов'язанi з визначними подiями в iсторiï краïни та життям iсторичних постатей. Тож вiдбудовувати церковнi святинi деiнде неприпустимо: було б порушено усталене iсторичне середовище, спотворено сакральну сутнiсть Божого храму.
Збереженi пам'ятки iсторiï та культури потребують комплексних заходiв охорони й належних реставрацiйних робiт. На особливу увагу, пiсля вiдновлення Украïною незалежностi, заслуговують зразки украïнськоï церковноï архiтектури, що вiдiграли визначну роль у пiднесеннi духовностi та культури краïни, якi через рiзнi причини було втрачено. Згiдно з державною Програмою вiдтворення видатних пам'яток iсторiï та культури Украïни (1999), низку таких пам'яток вiдбудовано. Але проблема вiдтворення втрачених пам'яток iсторико-архiтек- турноï спадщини Украïни й тепер, пiсля кiлькох вiдбудов, лишається гостродискусiйною i надзвичайно актуальною. З-помiж утрачених пам'яток вiтчизняноï архiтектурноï спадщини є тi, якi уособлюють iсторичну наступнiсть i культурну iдентичнiсть нашоï краïни. Постання цих храмiв пов'язано з цивiлiзацiйним поступом Русi-Украïни пiсля прийняття християнства, з розбудовою нашоï державностi. Це стосується й знаменитоï церкви Богородицi Десятинноï, спорудженоï (989996 рр.) великим киïвським князем Володимиром Святославичем.
Дискусiï про доцiльнiсть вiдбудови Десятинноï церкви тривають не перший рiк. Понад сiм столiть немає славнозвiсноï Десятинноï церкви як визначного явища духовноï культури, архiтектури й мистецтва. На жаль, збереглося замало iсторичних першоджерел для автентичного вiдтворення цього храму. Десятиннiй церквi присвячено низку дослiджень, де наголошено на ïï визначальнiй ролi в становленнi християнства на Русi. Однак це загадкове iсторико- культурне явище далекоï минувшини варте уваги й нинi. I як не згасає пiєтет до церкви Пресвятоï Богородицi Десятинноï, так не вщухають дискусiï фахiвцiв i широкоï громадськостi про доцiльнiсть ïï вiдбудови. А як розв'язують аналогiчнi проблеми в iнших європейських краïнах? Останнiми роками в Дрезденi вiдбудовано iсторичний символ мiста Фра- уенкiрхе (храм Богоматерi). Цей храм споруджено 1743 року за проектом архiтектора Г. Бера, а зруйновано авiабомбуваннями 1945-го. Глибока рана, яка кровоточила так довго, загоïлася) заявив на першому богослужiннi у вiдбудованому храмi єпископ Саксонiï. В об'єднанiй Нiмеччинi поряд з активною розбудовою нового Берлiна вiдроджують визначнi пам'ятки нiмецькоï iсторiï. У другiй половини XX ст. палко дискутували про вiдбудову району Шпрееiнзель в iсторичному центрi Берлiна мiсця, з яким пов'язано уявлення про нiмецьку нацiонально- культурну iдентичнiсть, бо тут 1871 року проголошено об'єднання Нiмеччини. Руйнування замку Гогенцоллернiв нiмецьким комунiстичним режимом у iсторично сформованому центрi мiста (мовляв, той замок символ прусського мiлiтаризму) сталося 1950 року в зв'язку зi спорудженням Палацу Республiки (колишньоï НДР). У новiтнiй Нiмеччинi (пiсля 1990 року) значну увагу придiляють вiдродженню iсторичних нацiонально- культурних святинь. Пiсля запеклих громадських дискусiй федеральний уряд спiльно з берлiнським сенатом ухвалив (1993) зруйнувати Палац Республiки в Берлiнi й оголосити мiжнародний конкурс на вiдновлення Замковоï площi з можливiстю вiдбудови замку Гогенцоллернiв як державноï пам'ятки, яка вiддзеркалює вiхи iсторичного розвитку Федеративноï Республiки Нiмеччина. Конкурс продемонстрував рiзноманiтнi пiдходи для вирiшення цiєï проблеми.
У Росiйськiй Федерацiï 19951998 рокiв вiдбудували величний храм Христа Спасителя в Москвi, вiд якого не залишилося навiть фундаменту. Споруджений 18371883 рокiв i зруйнований атеïстичним радянським режимом (30-тi роки XX ст.). храм Христа Спасителя (архiтектор К. Тон) було присвячено перемозi росiйського народу у Вiтчизнянiй вiйнi 1812 року, а вiдбудовано як символ могутностi Росiï. Останнiми, роками вжито пам'яткоохоронних заходiв щодо збереження та музеєфiкацiï автентичних залишкiв церкви Рiздва Богородицi (XII ст.) у Володимирi-на-Клязьмi (Росiя). У пiдземнiй частинi проведено консервацiю решток фундаментiв прадавнього храму та створено криптовий храм на честь святого благовiрного Олександра Невського (там його було поховано). А над пiдземним храмом-крипторiєм побудовано храм-пам'ят- ник на вiдзнаку iсторичноï пам'ятi про колишню церкву Рiздва Богородицi (архiтектори I. Столетов i О. Трохимов). Такий пiдхiд доцiльно використати в справi збереження автентичних решток церкви Пресвятоï Богородицi Десятинноï в Києвi належно музеєфiкувати залишки фундаментiв Десятинноï церкви, а над центральною ïï частиною побудувати невеликий меморiальний храм як архетип (праформу) давнього храму, де можна було б вшановувати пам'ять перших святих Києворуськоï церкви, а також князiв та наших далеких пращурiв.
З огляду на цi загальнi концептуальнi настанови пiдготовлено альтернативнi варiанти можливого увiчнення пам'ятi про перший монументальний храм Киïвськоï Русi Десятинну церкву (в контекстi належного збереження та музеєфiкацiï ïï автентичних залишкiв), функцiонального зонування та ревалоризацiï, опорядження та озеленення ще збереженоï територiï колишнього церковно-палацового ансамблю города Володимира в стародавньому Києвi.
Пропонуємо можливi альтернативнi варiанти ревалориза- цiï заповiдноï територiï центральноï частини киïвського дитинця (города Володимира) iз сучасною музеєфiкацiєю автентичних залишкiв прадавньоï Десятинноï церкви та увiчненням пам'ятi про знаменнi подiï нашоï iсторiï прийняття християнства й побудову першого кам'яного монументального храму на знак ушанування перших святих Києворуськоï церкви та останнiх захисникiв Києва, якi загинули в трагiчнi днi 1240 року.
Першим варiантом передбачено збереження автентичних решток всiх археологiчних пам'яток, консервацiя i музеєфi- кацiя цих решток, установлення бiля входу в Нацiональний музей iсторiï Украïни макета (з прозорим сферичним покриттям та пiдсвiченням), який би вiдображав початковий (вiрогiдний) вигляд прадавнього центру великокнязiвського церковно-палацового ансамблю города Володимира X XIII стст. з його домiнантою Десятинною церквою. У пiдземнiй частинi храму здiйснюють консервацiю i належну музеєфiкацiю автентичних залишкiв його фундаментiв, iнших археологiчних знахiдок прадавньоï Десятинноï церкви й прилеглих до них фундаментних решток Пiвденного князiвського палацу (гридницi) зi створенням вiдповiдних умов зберiгання температури та вологи. Зовнi, на рiвнi поверхнi землi, проводять трасування фундаментiв Десятинноï церкви, а у вiвтарнiй частинi, на мiсцi канонiчного розташування престолу, встановлюють пам'ятний знак монументальний гранiтний православний хрест iз барельєфом Оранти та з вiдповiдною епiтафiєю. У пiвденно-захiднiй частинi трасування фундаментiв споруджують пiрамiдальну скляну вiтрину для експонування автентичних залишкiв храму (там, де, можливо, розташовувалася хрещальня); вiтрину розташовують у пiдземнiй частинi музею.
Проводяться також роботи з благоустрою та озеленення територiï в зонi колишнього церковно-палацового ансамблю та заповiдноï територiï в цiлому.
Другим варiантом передбачається належне збереження всiх пам'яток археологiï, ïхня консервацiя та музеєфiкацiя автентичних залишкiв фундаментiв так само, як i в першому варiантi. Але в центральнiй частинi планування прадавнього храму на мiсцi чотирьох центральних стовпiв (середохрестя) сакральному мiсцi зводиться меморiальна каплиця iз плiнфи та з семантичними ознаками середньовiзантiйського храмового зодчества. Виконується благоустрiй та озеленення територiï, трасування фундаментiв прадавнього храму на поверхнi землi та зведення в ïï правому кутi пiрамiди-вiтрини
для екскурсiйного показу музеєфiкованих автентичних залишкiв прадавньоï Десятинноï церкви, якi знаходяться в пiдземнiй частинi храму з криптою. Вхiд сюди з боку вул. Володимирськоï, там, де нинi вхiдний майданчик зi сходами до Нацiонального музею iсторiï Украïни.
Проте аналiз показує, що перший i другий варiанти не розв'язують завдання належного вiдродження пам'ятi про першо- храм Русi, а тiльки увiчнюють iсторичну пам'ять про нього. У цих варiантах неможливо проведення релiгiйних священнодiйств, оскiльки не передбачено побудови невеликого меморiального храму як головноï святинi для проведення рiзних церковних вiдправ. I, таким чином, це унiкальне духовно-культурне середовище не отримує гiдного сакрального образу-меморi- алу для вiдзначення знаменних подiй нашоï iсторiï та культури прийняття християнства на Русi та побудови першого кам'яного монументального храму. Крiм того, у цих варiантах постає ще один спрощений пам'ятний знак, яких на територiï дитинця уже розташовано предостатньо. Ми отримуємо семантичну атмосферу своєрiдного цвинтаря iсторичних пам'яток на цьому визначному мiсцi а бажано мати таке архiтектурно-художнє просторове та естетичне вирiшення, яке б повертало нас до славетних Володимирових часiв. Необхiдним є створення умов для вiзуально-просторового огляду археологiчних залишкiв колишньоï ансамблевоï церковно-палацовоï забудови дитинця стародавнього Києва з його славною домiнантою лiтописною церквою Пресвятоï Богородицi Десятинноï. Саме так, на наш погляд, можна вирiшити це завдання у третьому варiантi.
Третiм варiантом передбачається також збереженiсть археологiчних пам'яток ïхня консервацiя та музеєфiкацiя в пiдземнiй частинi автентичних залишкiв фундаментiв та експонування iнших археологiчних знахiдок, що стосуються Десятинноï церкви та Пiвденного князiвського палацу (гридницi). На рiвнi поверхнi землi, тiльки над розмiрностями сакрального ядра центральноï частини фундаментних слiдiв прадавньоï церкви вiками намоленому мiсцi -
будується невеликий меморiальний храм як архетип прадавньоï Десятинноï церкви на пошанування 1020-лiття прийняття християнства на Русi та пам'ятi про першi визначнi церковнi святощi Києворуськоï церкви мощi святого Римськоï церкви Климента та його учня Фiфа, а також великокнязiвськi поховання родини Володимировичiв i загиблих тут у 1240 р. останнiх захисникiв стольного Киïв- града. Iдеться про побудову невеликого меморiального храму як своєрiдного вiзантiйського архетипу початкового зразка раннього перiоду києворуського християнського монументального храмобудування лише тiльки над розмiрностями центральноï сакральноï частини прадавнього храму (де навiть не залишилося решток його фундаментiв) саме як тринавовоï, тривiвтарноï, хрестоподiбноï купольноï базилiки з трансептом. Якби ця побудова була здiйснена, то вона дещо компенсувала б утрати початковоï ланки раннього перiоду монументального храмобудування в Киïвськiй Русi. Саме в таких типах храмiв були найбiльш достеменно визначенi канонiчнi традицiï структурноï побудови вiдповiдного сакрального образу в середньовiзантiйському храмобудуваннi. Цим варiантом передбачається також належна консервацiя та сучасна музеєфiкацiя (в пiдземнiй частинi) автентичних решток фундаментiв та експонування рiзних археологiчних знахiдок, що стосуються Десятинноï церкви та органiзацiï крипти з мощами святомученика Iоанна. На верхнiй частинi на рiвнi поверхнi землi проводиться трасування фундаментiв вiд прибудов з трьох сторiн до центральноï частини прадавнього храму i встановлення в пiвденно-захiднiй частинi скляноï пiрамiди-вiтрини для показу музейноï експозицiï (залишкiв фундаментiв, можливо, хрещальнi) нижнього пiдземного поверху. Передбачається також встановлення гранiтноï вiдзнаки з вiдповiдною епiтафiєю (украïнською, росiйською та англiйською мовами).
Як було зазначено, екскурсiйний огляд музейноï експозицiï автентичних решток фундаментiв храму в пiдземнiй його частинi передбачений з боку входу до нього на вул. Володимирськiй, 2 (де нинi розташований вхiд на територiю Нацiонального музею iсторiï Києва.) У той же час такий пiдхiд i побудова невеликого меморiального храму найбiльш тактовно впишеться в нинiшню iсторично сформовану забудову мiського довкiлля центральноï частини стародавнього Києва. Необхiдно зауважити, що загальний об'єм такого храму-пам'ятни- ка значно менший i скромнiший як висотою, так i загальними розмiрами у порiвняннi з колишнiм Десятинним храмом, що був, як вiдомо, зведений на 2/3 частинi фундаментiв прадавнього храму за проектом архiтектора В. Стасова. I тому така споруда не затiнить Андрiïвськоï церкви i тактовно впишеться в сучасне мiське довкiлля. Цi аспекти були апробованi за допомогою комп'ютерного моделювання нинiшнього мiського довкiлля. У разi розмiщення храму- пам'ятника на честь Десятинноï церкви як символу прийняття християнства в Киïвськiй Русi такий храм мiг би стати головною церковною святинею нинi дiючого тут чоловiчого монастиря. У зонi тяжiння цього храму передбачена можливiсть використання будiвель на верхнiй кромцi Андрiïвського узвозу для розташування необхiдних примiщень для цього монастиря (келiйна для монахiв, трапезна з невеликою церквою, примiщення намiсника та притча, недiльна школа, бiблiотека, iконописна майстерня, проскурня тощо). Передбачено також благоустрiй та озеленення територiï для музейно-екскурсiйного огляду цього визначного мiсця нашоï iсторiï та культури.
Четвертим варiантом також передбачено консервацiя та музеєфiкацiя всiх збережених пам'яток археологiï (як Десятинноï церкви, так i залишкiв фундаментiв колишнiх великокнязiвських палацових будов дитинця). Шляхом пошукового проектування пiдготовленi гiпотетичнi комп'ютернi версiï можливоï повноцiнноï рекомпозицiï вiрогiдного ви- гляду Десятинноï церкви iз включенням усiх розмiрностей залишкiв фундаментiв та слiдiв прадавнього храму. У четвертому варiантi враховано всi прибудови до центрального ядра храму хрестоподiбноï купольноï базилiки з трансептом та семикупольним (можливо, девятикупольним) завершенням: п'ять (можливо, сiм) куполiв над центральною частиною храму i два над баштами зi сходами, де розташованi дзвони. Четвертий варiант має передусiм науково-пiзнавальне значення, бо вiдображає ймовiрний, iз характерними ба- зилiкальними ознаками (але максимально наближений до першообразу), образ прадавнього храму. У той же час, враховуючи наполегливi намагання священнослужителiв Украïнськоï православноï церкви вiдбудувати повноцiнний образ- символ прадавньоï Десятинноï церкви, необхiдно ретельнiше розглянути доцiльнiсть такого рiшення з вiдповiдним науковим обґрунтуванням. Це потребує додаткових передпроектних напрацювань, щоб визначити можливостi гармонiйного поєднання об'ємно-просторовоï композицiï такого храму-новобуду iз сучасною усталеною мiською забудовою цiєï заповiдноï частини стародавнього Києва. Буде також вирiшено, наскiльки це можливо, складнi середовищно- мiстобудiвнi, транспортно-пiшохiднi та iншi проблеми. При цьому необхiднi багатоаспектнi переконливi аргументи доцiльностi саме повноцiнноï вiдбудови символiчного образу колишньоï Десятинноï церкви. Таке архiтектурно-проектне рiшення потребує широкого фахового та громадського обговорення, погодження з вiдповiдними державними та громадськими культуроохоронними службами i громадськiстю для ухвалення виваженого рiшення на високому державному рiвнi. Крiм того, треба урахувати, що територiя, на якiй розташованi автентичнi залишки фундаментiв Десятинноï церкви, перебуває в охороннiй зонi ансамблю споруд Софiйського собору визначноï пам'ятки архiтектури нацiонального значення, яка включена до Списку всесвiтньоï спадщини.
Тому архiтектурно-проектнi пропозицiï щодо можливоï побудови храму-архетипу або повноцiнного храму-символу прадавньоï Десятинноï церкви повиннi бути попередньо поданi в Комiтет Усесвiтньоï спадщини ЮНЕСКО для отримання вiдповiдних висновкiв та рекомендацiй.
Аналiз та зiставлення комп'ютерних версiй усiх чотирьох варiантiв показують, що, залежно вiд поставлених завдань, перед остаточним ухваленням рiшення доцiльно розглядати третiй та четвертий варiанти. Нагадаємо, у них мова йде про сучасну музеєфiкацiю залишкiв прадавнього храму i зведення невеликого меморiального храму як архетипу або повноцiнного символiчного образу прадавньоï Десятинноï церкви.
Тож цi два варiанти сучасноï музеєфiкацiï автентичних залишкiв колишньоï Десятинноï церкви доцiльно розробити як архiтектурно- проектнi рiшення в одному масштабi, базуючись на результатах новiтнiх археологiчних дослiджень та усталених вiзантiйських традицiях християнського храмобудування. I пiсля проектноï розробки та ретельного мiстобудiвного макетного моделювання (у масштабi 1:10) в контекстi формування простору колишнього церковно-палацового ансамблю з урахуванням сучасноï мiськоï забудови постане завдання вибору найкращого iз них для подальшого виконання комплексного робочого проекту. (Нагадаємо, вони попередньо подаються в Комiтет Усесвiтньоï спадщини ЮНЕСКО.) I уже ïхнi експерти пiдготують вiдповiднi висновки i рекомендацiï щодо представлених проектiв. Вони ж остаточно визначать найбiльш прийнятний варiант та правочиннiсть i доцiльнiсть реалiзацiï одного з них у натурi.
Усе це сприймалось би як своєрiдний перегук вiкiв: вiд за- початкування християнства на Русi та побудови першого кам'яного храму, генетично пов'язаного з вiзантiйськими канонiчними традицiями церковноï архiтектури до нинiшнiх часiв широкого розвитку украïнськоï нацiональноï храмобудiвноï культури. Це знаменувало б неперервнiсть успадкованих iсторичних церковних традицiй та споконвiчнiсть пра- вослав'я на Давньоруськiй землi, канонiчнiсть храмобудiвноï культури стольного Киïв-града як Другого русалима i Константинополя Святоï Русi.
Доцiльно органiзувати умови для проведення в цiй заповiднiй зонi тематичних театралiзованих екскурсiй-вистав у вечiрнi часи, використовуючи iсторично сформоване середовище з визначними археологiчними пам'ятками i вживаючи засоби вiртуальноï свiтловоï архiтектури ефекти лазерних технологiй та голографiï. Такi дiйства створюють вiдчуття духу мiсця, iлюзiю спiвпричетностi екскурсантiв до славних князiвських часiв, iнсценуючи ефект часовоï змiнностi.
Проведенi дослiдження та експериментальнi архiтектурно-проектнi пошуковi розробки показали реальнi можливостi помiркованоï ревалоризацiï iсторико-культурного середовища визначного мiсця нашоï iсторiï i культури та визначення можливого варiанта гiдного увiчнення пам'ятi про прийняття християнства та побудову першого кам'яного монументального храму в Киïвськiй Русi церкви Богородицi Десятинноï.
Тож можна зробити висновок, що, засвоïвши вiзантiйськi канонiчнi традицiï кам'яного монументального зодчества з урахуванням регiональних впливiв, Киïвська Русь у подальшому створила власну багату культуру християнського храмобудування i зробила значний внесок у свiтову культуру XXIII ст.
Академiк П. Толочко вiдзначає, що билини та iсторичнi перекази, легенди й лiтописи, церковна i свiтська лiтература, величнi собори, мозаïка i фрески, книжковi мiнiатюри та iкони, золотарство, музика i церковний спiв, без яких неможливо було би проводити службу Божу у християнських храмах, все це засвiдчує багатограннiсть культурного розвитку. Було створено першу школу та започатковано карбування власних грошей, розвивалася торгiвля та рiзнi ремесла це неповний перелiк невмирущих культурних звитяг наших далеких пращурiв.
Тож надiйне збереження нацiональноï iсторико-культур- ноï спадщини священний обов'язок сучасних нащадкiв культурних надбань далекоï минувшини Русi-Украïни.
Вiктор СОЧЕНКО 22 липня 2011 р.
1 Щодо цього доречно звернути увагу на свiтовий досвiд багатовiкове належне збереження й державну охорону визначних мiсць далекоï минувшини зi знаменитими пам'ятками культури, якi визначають iсторичнi коренi витоки зародження, формування та розвитку столичних мiст iз прадавнiх часiв. Так було у Грецiï (Афiни з його Верхнiм мiстом Акрополем i знаменитим храмом Парфеноном та iншими пам'ятками античного перiоду), в Iталiï (Вiчне мiсто Рим iз його iсторичною серцевиною Палатином та численними форумами визначними пам'ятками архiтектурноï археологiï), в Росiï (Московський Кремль iз його палацами i храмами, побудованими в рiзнi часи).
2Треба зауважити, що при повноцiннiй вiдбудовi втрачених визначних пам'яток вiтчизняноï iсторико-культурноï спадщини Михайлiвського Золотоверхого собору, Успенського собору Києво- Печерськоï лаври та деяких iнших були збереженi достатнi iсторичнi першоджерела. При цьому iсторична реконструкцiя була необхiдна для продовження життя визначного мiсця, яке мало незавершений вигляд, i вiдбудова цих храмiв повертала цим пам'ятним мiсцям ïхню культурну значущiсть, компенсуючи трагiчнi втрати, що сталися внаслiдок скоєних людьми лих. Водночас ïхня вiдбудова не завдала шкоди наявнiй iсторичнiй забудовi та не спотворила мiстобудiвне та ландшафтне оточення.
Вiдомо, що церкву Богородицi Десятинну називали Матiр'ю церков руських. Визначнi вченi iсторики, мистецтвознавцi (М. Iллiн, М. Воронiн, К. Афанасьєв та Г. Логвин) вiдзначали, що саме Десятинна церква, а точнiше ïï центральна частина, послужила зразком для багатьох храмiв, якi будувалися згодом у Стародавнiй Русi. I вiдзначимо, що саме центральна частина Десятинноï церкви стала архетипом, тобто початковою ланкою в подальшому розвитку києворуського кам'яного монументального зодчества.

ХРАМ НАШОÏ ДОЛI. Десятинна церква Хрестителя й ПросвIтителя РусI Володимира Святого: проблеми вIдродження orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15853